Восени 1943 року, наші батьки, діди, прадіди остаточно звільнили Донеччину від фашистської навали, але, донині не вщухає біль людських втрат у тій жахливій смертоносній війні. Море сліз пролито солдатськими матерями, вдовами та сиротами, і не можна виміряти глибину та гіркоту цього горя. Український народ завжди пам’ятатиме тих, хто гідно пройшов важкими дорогами війни, сумлінно виконав священний обов’язок — мужньо захищав від загарбників свій рідний край.Час минає, але у пам’яті поколінь навіки залишається цей приклад патріотизму та мужності, непохитної волі, відданості та любові до рідної землі. Наш святий обов’язок – зберегти пам’ять про кожного!
